Наш край Вінниччина

     Вінницька область утворена 27 лютого  1932 року. Розташована вона в центральній частині правобережної України, на південному заході від Києва. Область займає площу 26,5 тис. кв. км., що складає 4,5% території країни. Межує з 7-ма областями України: Київською, Житомирською, Черкаською, Кіровоградською, Одеською, Хмельницькою. У південно-західній частині Вінниччини, по річці Дністер, ділянкою в 202 км. проходить державний кордон з Республікою Молдова.
Населення Вінниччини становить майже 1772 тис. осіб, з яких 53,5% проживає в сільській місцевості, а 46,5% – в містах. В області 17 міст, 30 селищ міського типу і 1467 сіл. Адміністративний центр Вінницької області – місто Вінниця, в якому проживає більше 370 тис. чоловік.
     Географічний центр Вінницької області знаходиться у Немирівському районі, між селами Никифорівці і Лука. Клімат на Вінниччині помірно-континентальний. Його формування зумовлене рельєфом, атмосферною циркуляцією, достатнім надходженням тепла.
     На території Вінницької області нараховуховується 1086 річок, загальна довжина яких становить 10500 км. Найбільшими з них є Південний Буг і Дністер.
Область зручно розташована щодо великих промислових міст і районів України: до Києва – 256 км., Одеси – 434 км., Львова – 365 км.
     По території області проходять важливі залізничні та автомобільні магістралі. Це сприяє встановленню тісних економічних зв’язків, як із сусідами, так і з більш віддаленими торговими партнерами, а також прискоренню економічного розвитку.
Вінниччина має виняткову долю, особливий характер, неповторне обличчя.
Історія нашого краю сягає сивої давнини. Історичні дослідження доводять, що вже п’ять століть до нашої ери на цій території селилися і жили люди, а родючі землі, численні ріки та м’який клімат упродовж віків приваблювали до себе багатьох завойовників зі Сходу і Заходу.
     В середині ХІІІ ст. войовничі орди татаро-монгольських загарбників захопили майже всі східнослав’янські землі, в тому числі і Побужжя. Згодом, мирні і працелюбні подоляни перейшли під опіку галицько-волинських князів, а на початку другої половини ХІV ст. наш край був завойований Литовською державою. Саме в цей період на подільських землях активно зводилися міста-фортеці, серед яких головне місто нашого краю – Вінниця. В історичних документах Вінниця вперше згадується у літописі 1363 року, коли литовський князь Ольгерд, захопивши територію Поділля, подарував завойовані землі своїм племінникам – братам Коріатовичам.
     Після розпаду Золотої орди та занепаду Литовського князівства на подільський край почали набігати племена, які поселилися в північному Причорномор’ї та Криму, а згодом наші землі попали під експансію Польщі. Селяни ставали кріпаками, міщани розорювалися , але все сильнішим ставав серед подолян дух непокори і вольності.
     З 1648 року розпочалася важка і тривала боротьба України за незалежність –  Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Наш край також стихійно увійшов в течію народного руху. На його долю випали чи не найважчі битви. І донині в народній пам’яті, в козацьких думах і піснях, легендах і переказах живуть імена Северина Наливайка, Максима Кривоноса, Данила Нечая, Івана Богуна та інших мужніх синів українського народу.
     Визвольна війна не принесла жаданої волі Поділлю. Воно томилося то під польським гнітом, то під турецьким, то знову майже сотню літ терпіло владу польської шляхти. В 1793 році, в результаті другого переділу Польщі наш край, як і вся Правобережна Україна, увійшов до складу Російської імперії.
     У 1871 році було завершено спорудження залізничної лінії Київ-Балта-Одеса, що пролягла через Козятин, Вінницю, Жмеринку.  Це дало поштовх для стрімкого економічного і культурного розвитку нашого краю: розвивалась мануфактура, зводились заводи та фабрики, будувалися лікарні, відкривалися нові школи та гімназії.
     Перша світова війна порушила мирний спокій і поступальний розвиток краю, а  революції, масова колективізація, голодомор та репресії назавжди записали в історію Вінниччини трагічні сторінки.
     Голодомор, наче чорний ворон, весною і влітку 33-го розправив свої широченні крила, як чума, пронісся над Поділлям. Найважчим тягарем голод упав на дитячі душі. Поділля втратило в 1933 році понад 200 тисяч дітей.
     Символом замучених мільйонів у жорстокі роки сталінських репресій стала Вінниця. В часи гітлерівського окупаційного режиму з 24 травня до 3 жовтня 1943 року на вимогу та зусиллями громадськості у Вінниці було розкопано 95 могил, в яких виявили 9439 трупів. Це були жертви сталінських репресій, розстріляні органами НКВС під час масового убивства громадян у 1937-38 рр.
     Величезних матеріальних збитків та людських втрат зазнала Вінниччина під час Другої світової війни. Окупаційний режим на Вінниччині був особливо жорстоким, адже під Вінницею загарбники споруджували об’єкт особливої секретності – ставу Гітлера «Вервольф». Вовче лігво будували близько 15 тисяч військовополонених. По завершенню будівництва всіх в’язнів було розстріляно.
     За період окупації було знищено 204 781 мирного жителя, 45972 радянських військовополонених, примусово вивезено на каторжні роботи до Німеччини 74 167 осіб.
     Повоєнні роки стали важливим періодом у відбудові господарства Вінниччини. В області, пріоритетом якої був аграрно-промисловий розвиток, будувалися різноманітні переробні підприємства. Вінниччину по праву називали «цукровим Донбасом», адже на її території працювало 39 цукрових заводів. Нині, як і багато років тому,  найбільшим природним багатством нашого краю є родючі грунти. Площа сільськогосподарських угідь на Вінниччині складає понад два мільйони гектарів, на яких працюють агропромислові комплекси та фермерські господарства.
     У 60-ті роки минулого століття на Вінниччині поблизу містечка Ладижин було створено Ладижинське водосховище і побудовано потужну Ладижинську ТЕС. Згодом Через область було прокладено газопроводи «Дружба», «Урєнгой-Помари-Ужгород» і «Дашава-Київ», лінії електропередач ЛЕП-750 і 350, нафтогін «Одеса-Броди».
     Сучасна Вінниччина має гарні умови для подальшого розвитку всіх галузей господарства, науки, освіти, охорони здоров'я, культури та спорту.
     Нині в області успішно працює цілий ряд потужних підприємств, а також відкриваються нові сучасні виробництва. Промисловий потенціал області – це підприємства машинобудівної, металообробної, хімічної, харчової, енергетичної, медичної галузей.
     У різних куточках світу Вінницьку область успішно презентують підприємства компанії «Nemiroff», ТОВ «Аграна Фрут Україна», корпорації «Рошен». В Україні та далеко за її межами користується популярністю продукція вінницьких підприємств: ВАТ «Барський машинобудівний завод», ВАТ «Маяк», ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», ПрАТ «Вінницяпобутхім», ПАТ «Володарка», ТОВ «Брацлав» та інші. З вінницькою маркою випускаються електродвигуни і підшипники, мінеральні добрива і сільськогосподарські машини, топографічні карти і діаманти, консерви і цукерки, одяг і ліки.
     Вінниччина має потужний науковий потенціал. В області працюють медичний, технічний та аграрний університети, які до того ж мають статус національних. Найстаріший серед вузів Вінниччини – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, історія якого почалася ще в 1912 році.
     Літопис Вінницької області творило чимало видатних особистостей. Подільська земля є батьківщиною класика української літератури Михайла Коцюбинського та російського поета Миколи Некрасова, першого президента Української держави, видатного історика Михайла Грушевського та першого президента Академії наук України, видатного мікробіолога Данила Заболотного, майстрів українського гумору Степана Руданського та Олега Чорногуза, патріарха кобзарського мистецтва Володимира Перепелюка та героя Кримської війни матроса Петра Кошки, фундатора українського класичного хорового співу Миколи Леонтовича та українського композитора, поета, перекладача Петра Ніщинського, лауреата Нобелівської премії Зельмана Ваксмана та польського письменника Ярослава Івашкевича, літописця подільського села письменника Михайла Стельмаха та поета-дисидента Василя Стуса.
     На Вінниччині проживав і похований видатний вчений, хірург Микола Пирогов, тут працював відомий український художник Іван Сошенко, проводив випробування перших літаючих апаратів винахідник Олександр Можайський, розпочала свою літературну діяльність Марко Вовчок, гостював у маєтку Потоцьких російський письменник Олександр Пушкін.
     На вінницькій землі створив свою відому працю «Наука перемагати» полководець Олександр Суворов, писав свої картини художник Василь Тропінін, жив і творив композитор Петро Чайковський, дав один із своїх останніх концертів музикант і композитор Ференц Ліст.
     В пам’ять про славетних земляків, про відомих людей, які причетні до нашого краю, вінничани створили літературно-меморіальні музеї, музеї-садиби, поставили пам’ятники, погруддя та відкрили меморіальні дошки.
Багатою та цікавою є історична та культурна спадщина Вінниччини. Наша область славиться знахідками трипільської культури, зброєю скіфів і золотом сарматів, пам’ятками козацької доби, а також історичними, архітектурними пам’ятками та духовними святинями.
     Найвизначнішими серед них є пам’ятки археології, що мають національне значення. Це городища, скіфські поселення, кургани. Немирівське скіфське городище «Великі вали» є одним з найбільших в Україні.
Відомими пам’ятками археології, історії та культури є також унікальна православна святиня, наш «Подільський Афон» – тисячолітній скельний монастир у селі Лядова, таємниче місто-фортеця Буша, вражаючий своєю досконалістю палац Потоцьких у Тульчині, величний Свято-Троїцький жіночий монастир у Браїлові, історичний маєток Грохольських-Можайських у Вороновиці, неповторний палац княгині Щербатової у Немирові та багато інших.
     Вінницький край – має невичерпну скарбницю самобутніх народних звичаїв, обрядів, традицій. Відомі збирачі подільського фольклору Явдоха Зуїха, Гнат Танцюра, Марія Руденко, Настя Присяжнюк своєю самовідданою працею зробили значний внесок у збереження усної народної творчості краю.
     Славиться Вінниччина своїми талановитими народними митцями. Своєрідною візиткою області стали рушники та сорочки, вишиті майстринями із села Клембівка Ямпільського району, керамічні вироби, створені руками майстрів гончарного мистецтва із невеличкого села Бубнівка Гайсинського району, а також неповторні витинанки, виготовлені народними художниками мережаного дива із Могилева-Подільського.
     Вінницька область відома своїми  досягненнями у розвитку фізкультури та спорту. Чимало подолян здобували найвищі відзнаки на світовій спортивній арені. Початок цьому поклала у 1972 році відома веслувальниця, Олімпійська чемпіонка Юлія Рябчинська. У 2008 році Наталя Добринська стала першою вінницькою чемпіонкою у багатоборстві на олімпіаді у Пекіні.
     Наша область має велику кількість унікальних природних пам’яток. На території Вінниччини знаходиться зоряне диво Поділля – ударно-вибуховий кратер від падіння небесного тіла віком близько 400 млн. років –  Іллінецька астроблема.
     Вінниччина пишається своїми дивними природними ландшафтами, які не поступаються справжнім швейцарським краєвидам, а вінничани називають їх «Подільськими Швейцаріями».
     Багатий на Вінниччині і світ корисних копалин. В області знаходиться найбільше в світі родовище каоліну, а також єдине в країні родовище флюориту.
     Славиться Вінниччина цілющими джерелами мінеральних вод. Серед них знаменита «Регіна», що видобувається в Мурованих Курилівцях, а також відомі далеко за межами Вінницької області джерела радонових вод у місті-курорті Хмільнику.
     Та все ж, найбільше багатство нашого краю – це добрі, духовно багаті  та гостинні люди. У мальовничих подільських містах та селах живуть і працюють освітяни і медики, промисловці і підприємці, трудівники сільського господарства і працівники культури. Усі вони щиро люблять свій рідний край, пам’ятають про його минуле та від усього серця вболівають за майбутнє.

1. Південний Буг - головна річка нашого краю

Контакты

Бібліотека ім. І.Я.Франка

Вінниця
вул. Соборна
буд. 26

( Трамвайна зупинка дитячої бібліотеки ім. І.Я.Франка )